Відродження української культури і традицій

За роки радянської влади українці втратили частину власних традицій. В ті роки втрачався зв’язок поколінь, забувалися українські пісні, висміювалася українська мова та українська народна мудрість. Вже 20 років ми живемо в Незалежній Україні, маємо можливість розвивати власну культуру та традиції. Але навіть в наш час ми відчуваємо певний брак інформації щодо традиційного українського побуту, деякі ланки нашої культури були майже втрачені та забуті навіки.

Один із яскравих прикладів зв’язку української культури та народних вірувань є лялька – мотанка. Сучасні діти звикли до гарних пластикових ляльок, які так схожі на людей. Українські діти декілька століть тому гралися зовсім іншими іграшками, які були зроблені із соломи. Ця лялька немає обличчя, вона дуже проста, але має велике значення в традиціях українців. Споконвіку її виготовляли з соломи та залишків тканини. В колиску спочатку клали ляльку-мотанку, а потом дозволялося покласти немовля. За повір’ями, ця іграшка оберігала домівку від зла, відганяла негаразди. Вона є символом народної мудрості, символізує матір.

Лялька – мотанка мала цілющий ефект. Якщо в домі захворіла дитина, їй давали спеціальну ляльку, зроблену із використанням цілющих трав. Вважалося, що ця лялька забирала на себе хворобу дитини. Перед весіллям мати виготовляла спеціальну мотанку для доньки, яка мала стояти на видному  місці в хаті молодят. В ХХ сторіччі традиції виготовлення справжніх ляльок - мотанок були майже повністю втрачені. Завдяки небайдужим меценатам, які витрачають не тільки власні кошти, а й вкладають частинку душі у відродження втрачених традицій, технологія виготовлення цих ляльок зараз повністю відновлена. Молоді народні майстрині не тільки виготовляють мотанок, а й мають змогу навчати усіх бажаючих.

Вишиванка – це національний український одяг, який є типовим для усіх куточків нашої країни. Типи малюнків на вишитих сорочках – це не просто фантазія майстра. Орнаменти мають певні територіальні особливості, несуть в собі історію нашого народу. На українських вишиванках можуть бути зображені рослини, тварини або абстрактні геометричні малюнки. Народні майстрині володіли більш ніж ста різними техніками вишивки. Традиційним кольором Полтавських вишиванок був білий, червоний та сірий. На Поліссі орнаменти були досить простими, виконаними червоними нитками.

Наша рідна подільська вишиванка за технікою виконання є найбільш складною, при виконанні якої використовуються червоні та чорні нитки. Окрім краси вишивки на одязі, вона має й білиш глибоке значення, яке передавалось від бабусі до онуки та відображувалися у вишиванках наступних поколінь. Коні, півні, хрестики та голуби на рушниках мали захищати своїх власників. Кольори ниток також мали велике значення. Традиційні кольори подільської вишиванки -  червоний та чорний,  означали любов та смуток. В наш час вишиванка стала надзвичайно популярною, особливо серед молоді, яка використовує її за прямим призначенням. Швейні цехи стали масово виготовляти вишиту продукцію (вишиванки, вишиті рушники та білизну). За підтримки меценатів були відновлені традиції вишивання та використання вишитої продукції в народних обрядах.

Українські бізнесмени, яким небайдуже наше минуле та майбутнє, фінансують відновлення та реставрування старовинного ткацького обладнання. На Вінниччині працюють ткацькі міні-цехи, в яких виготовляють ткані рушники за старовинними традиціями. Знайти майстринь з  ткання було дуже важко, так як вік цих жінок понад 70 – 80 років. Саме вони передали молоді свій досвід. Який використовується в наш час.

Українська пісня нерозривно пов’язана із селом. Саме в селах пісні співали на святах, на роботі, при будь яких подіях, які відбувалися. Завдяки українській пісні до нашого покоління дійшла інформація про певні події, які відбувалися на території нашої країни у різні часи.  Народна українська творчість отримала свою заслужену підтримку в 90-х роках, коли вона була найбільш необхідна. Сучасні студії звукозапису здійснюють запис народних українських пісень, застольних, весільних, дитячих та ліричних пісень. За спонсорської підтримки щороку у селах проходять фестивалі народної пісні, на яких виступають відомі сучасні автори та виконавці.

Важливою ланкою в ланцюгу народної культури та традицій є відродження села та пропагування сільського способу життя серед населення великих міст. Популярним серед українців стає зелений туризм, завдяки якому широким масам населення стали відомі народні звичаї,  традиції, популярною стала українська їжа та українські види дозвілля.

Відродження українських народних звичаїв, традицій, української культури можна досягти тільки комплексно підтримуючи усі ланки, перераховані нами. Жодна ланка не буде працювати окремо. Сьогодні ми можемо вільно спілкуватися українською мовою, одягати вишиванки, використовувати рушники під час свят та співати пісні українською. Тільки нашою спільною наполегливою працею можна не тільки відродити культуру, а й покращити наше сьогодення. Відродимо наші традиції та культуру разом!